(01 – Голубий вагон)

Час тече повільно, ллється, як вода,

Вже його не спиниш на путі.

Хоч годин минулих трохи нам шкода,

Та найкраще жде нас в майбутті!

Приспів: Стрічкою на вітру довгий шлях стелиться,

І вдалину біжить, в небесний кордон.

Кожному, кожному в кращеє віриться,

Котиться, котиться наш ековагон!

Одиноченко. Ну от, здається приїхали…

Требін. Вас вітає екологічна бригада

Всі. «Дзвіночок»

Требін. Богданівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Хохуля. Наш девіз:

Всі. «Прокинувся вранці, умився, причепурився і відразу ж упорядкуй свою планету»

Сурмило. Не розумію, що не так? І познайомилися, і привіталися? І навіть газети всі роздали, а журі не реагує.

Коніченко. Як?

Сурмило. Ну, не аплодує і навіть не посміхається, а просто сидить і дивиться.

Коніченко. А що на нас дивитися, ось вони ми!

(02 – Черепаха-аха)

Сурмило О. Послухайте мене! Ну, послухайте! Я щойно дізналася, що для того, щоб перемогти, потрібно показати щось супероригінальне, і щоб було багато-багато яскравих плакатів.

(Всі піднімають білі ватмани-плакати)

Сурмило. Значить (оглядається), кажеш, багато яскравих?

Сурмило О. Так! Так!

Кропивка. Адже наш світ такий різнобарвний! І для когось оберігати цей дивосвіт – стало справою життя.

Требін. А хтось тільки розпочинає цю справу, як і ми, з чистого листа.

(03 – Ти знаєш, коло плакати білі та з фото)

Ти знаєш оцей білий день

Спинися і просто послухай

Хай білить душі людей

І болем у серце постука.

Ти знаєш оцей білий день

Білий світ, білий вік, нас гукає

Він іде до людей

Він попереду, він нас чекає.

Сурмило. Загін! До здійснення віртуальної подорожі «Первоцвіти» готові?

Всі. Готові!

Сурмило. Загін! До просвітницької роботи по збереженню первоцвітів під час подорожі готові?

Всі. Готові!

Сурмило. Загін! До охорони первоцвітів готові?

Всі. Готові!

Сурмило. Рушаймо!

(04 – Голубий вагон)

Хай надія прорастає у серцях,

Справи наші хай на користь йдуть.

Твердо ми ступаємо на екошлях

І сади за нами розквітуть!

Приспів: Стрічкою на вітру довгий шлях стелиться,

І вдалину біжить, в небесний кордон.

Кожному, кожному в кращеє віриться,

Котиться, котиться наш ековагон!

Кропивка. У світ краси полинемо сьогодні,

Бо там, де квіти, там завжди краса.

Одиноченко. Полинемо у край Квіткової безодні.

Де чути їхній подих, їхні голоси.

Хохуля. Ми всі екологи, а не прости діти

Перша зупинка у нас Первоцвіти.

(05 – Капельки)

Сурмило О. Синю квітку весняну

Я не буду рвати.

Фарби і папір дістану

Й буду малювати.

(06 – Вальс)

Вальс лине, вже весна

Ця пора для нас чарівна

Як нас ніжно бентежить вона

І ожива, все навкруги

Те диво весняно-ніжне.

Сурмило О. Весна творити чудо надихає,

Про дні весни поет вірші складає,

Художники картини намалюють

Про те, як первоцвіти в лісі тут танцюють.

(06 – Вальс)

Сурмило О. Як гарно тут, Ви тільки подивіться

А скільки квітів, як вони зовуться?

Коніченко. Це первоцвіти. Дивні дуже квіти,

Що розквітають ранньою весною.

Коли ще сніг лежить по всьому лісі,

А диво-квіти рвуться з темноти.

Сурмило О. Ви хто? Кого зустріла в цьому лісі я?

Одиноченко. Ми всі екологи і в цьому наша місія.

Требін. Ми спокій лісовий охороняєм

Дітей і дорослим цього ми навчаєм.

Хохуля. Допомагаєм милуватися красою,

Щоб кожна квітка могла вмитися росою.

Сурмило В. Не нищіть квіти, не зривайте,

Нехай на них блищить роса.

Усе живе оберігайте,

Бо для людей ця вся краса.

Кропивка. Лиш сніг з землі і сонечко ласкаве

Своїм теплом зігріє білий світ –

В проталинах на лісовій галяві

Милує око ніжний первоцвіт

Коніченко. Яка краса! Побачивши це диво

Усяк до них підійде, а за мить

З букетом, усміхаючись щасливо,

Він радісно додому побіжить...

Требін. За день чи два ці квіти геть зів’януть

І викинуті будуть без жалю.

І вже ніхто на них і не погляне...

О люди! Я благаю вас, молю

Не смійте рвати квіти – первоцвіти

Нехай для всіх горять, цвітуть вони,

Милуйтесь ними всі, дорослі й діти,

Бо це – найперші вісники весни.

Одиноченко. Хочемо нагадати!

Кропивка. Хочемо пояснити!

Сурмило В. Хочемо достукатися до Ваших сердець!

Хохуля. Щороку ми з вами, говоримо про екологічні проблеми.

Требін. Говоримо про те, що кожен із нас,

Коніченко. незалежно від того скільки нам років,

Сурмило О. де ми живемо,

Одиноченко. що робимо –

Кропивка. всі ми несемо відповідальність за все живе навколо нас.

Сурмило В. Наші діяння.

Требін. Бути поруч з дорослими у справах по збереженню природи.

Коніченко. Звичайно, ми ще не в силі зупинити тих природолюбів, що зривають рідкісні квіти,

Сурмило О. але ми вивчаємо закони, які нам допоможуть.

Одиноченко. Ми виступаємо з різними програмами на екологічну тематику.

Кропивка. Ми є учасниками всіх екологічних заходів, які проводить наша школа.

(07 – Фанфари)

Сурмило В. А давайте прямо тут зараз проведемо засідання екологічного патруля.

Всі. Давайте.

Хохуля. Засідання екопатруля відкрито.

Требін. Присутні: екобригада «Дзвіночок», журі та всі присутні в залі – партія небайдужих.

Коніченко. На порядку денному одне питання – Первоцвіти: рвати чи не рвати?

Сурмило О. Ми закликаємо охороняти!

Одиноченко. Шановні присутні! У нас і ваших руках – екологічні мандати.

Кропивка. У ваших і наших руках – доля первоцвітів.

Сурмило В. Віддаймо свій голос за життя первоцвітів.

Хохуля. Хто за – прошу голосувати.

Требін. А тепер – протокол дій: голос – разом, руки – разом!

Створімо первоцвітам ауру любові!

Коніченко. Красу ти серцем відчувай!

Всі. Думай, дій, допомагай!

Сурмило О. Первоцвітам життя – запам’ятай!

Всі. Думай, дій, допомагай!

Одиноченко. Там, де можеш – захищай!

Всі. Думай, дій, допомагай!

Кропивка. Ці правила ти добре знай!

Всі. Думай, дій, допомагай!

(08 – Голубий вагон)

Приспів: Стрічкою на вітру довгий шлях стелиться,

І вдалину біжить, в небесний кордон.

Кожному, кожному в кращеє віриться,

Котиться, котиться наш ековагон!

Сурмило В. Ми йдем вперед щоб зберегти все людство

Від всіх нових грядущих екобід

Щоб зупинить душі важке банкрутство

Що знищить може увесь світ.

Хохуля. Ми всі екологи, а не прости діти

Друга зупинка Звернення первоцвітів.

Сурмило О. Дивіться, яку я квітку знайшла.

Коніченко. Не чіпай. Якась дивна вона …

Одиноченко. Десь нібито таку вже стрічала

Кропивка. Ще скажи, як в парку ти гуляла.

Сурмило В. Давайте дивитись цікаво ж?

(09 – Мелодія)

Хохуля. Прислала нам Земля листа,

О! Чим стурбована вона?

Коніченко. Швиденько лист ми прочитаєм.

Про що вона у нас питає?

Сурмило О. Що хоче нам розповісти?

І чим ми зможем помогти?

Требін. Моє звернення до людей, дорослих і малих дітей.

Ви прошу все запам’ятайте і виконати це пообіцяйте.

(10 – Романтична мелодія)

Вони народжуються першими. І помирають першими, приречено хилячи голівки на святковий вівтар краси, – кому як судилося – хто в іскристому кришталі, хто у вишуканій порцеляні, а хто – у гранчастому склі… Бо вони – первоцвіти. Любов до них така незмірна і буденна, що кожної наступної весни їх стає на планеті все менше і менше. І ніхто, крім землі і неба, не помічає німого благання у сповнених подиву і жаху пелюсткових очах: «Зупиніться! Ми ж живі… Дозвольте нам померти красиво!»

Одиноченко. Йдете до природи в гості,

Запам’ятайте правила прості.

Кропивка. Хоч квітів без ліку, не смій толочити.

Лиш серцем каліка це може чинити.

Сурмило В. Не засмічуй воду, Землю і повітря,

Бережи природу, предків заповіти.

Хохуля. Май в душі і серці совість, матір, батька –

Всі ми на планеті рідні сестри й браття.

Требін. Кожну квіточку, кожну травинку, плекай, бережи!

Коніченко. Не рви первоцвіти, усім своїм друзям теж накажи!

Сурмило О. Будь чемним з природою. Просто?

І знову покличуть у гості.

(11 – Голубий вагон)

Приспів: Стрічкою на вітру довгий шлях стелиться,

І вдалину біжить, в небесний кордон.

Кожному, кожному в кращеє віриться,

Котиться, котиться наш ековагон!

Одиноченко. Як легко квіти потоптати,

Як важко виростити їх,

Кропивка. Щоб кольоровим стали святом,

Для кожного і для усіх.

Сурмило В. Цвіте фіалка урочисто

І мов запрошує: «Сюди!»

Інстинкт дикунський рветься: «Знищить!»

Перечить розум: «Пощади!»

Хохуля. Ми всі екологи, а не прости діти

Третя зупинка Охороняй первоцвіти.

(12 – Душею чую)

Душею чую, а серцем бачу

То ж добрий слід на землі позначу

Де народилась озовусь до світу/

Щоб дарувати слова привіту./ 2р.

Требін. Якби спитали ви у мене, якого кольору мій край,

Відповіла, що він зелений, як трави свіжі і розмай.

Коніченко. А ще, здається, він з блакиті

Небес безхмарних в вишині.

Він – як пелюстки синіх-синіх квітів,

Знайомих змалечку мені.

Одиноченко. Мій край – то сонце променисте

І колір золота в житах,

Багряний відблиск падолисту,

Вогонь в калинових вустах.

Кропивка. Я не наважуюсь сказати,

Який найкращий з кольорів,

Бо кожен ладен передати

Спів вітру, сонця, яворів.

Сурмило В. І теплі нотки з небокраю

Пливуть журавками у злеті,

Веселки колір – в ріднім краї,

Найяскравіший на планеті.

(13 – Мелодія лісу)

Хохуля. Дивіться дівчинка

Требін. Яка гарненька

Коніченко. Усміхнена і чепурненька.

Одиноченко. Ти хто?

Кропивка. І звідки тут взялася?

Сурмило В. Що робиш тут?

Сурмило О. Сашуня я. Малюю тут весну і первоцвіти

А ви ж то хто? Що робите у лісі діти?

Хохуля. Ми всі екологи з Богданівки зі школи

Стаєм на захист всіх, а ображать – ніколи.

Сурмило О. А я веселку тут намалювала

І первоцвіти, ой та я ж про це казала.

Требін. Чи знаєш, Сашо, яка райдуга весною?

Коніченко. Які весняні кольори можеш побачить я і ти.

Сурмило О. Червоний.

Одиноченко. Червоний – то сама весна-красна

Кропивка. А весною, а весною – ми садили квіти в школі, і дерева, і кущі

Сурмило В. Доглядали первоцвіти, що ростуть у нас в парку

Хохуля. В школі свято влаштували, для навчань не для забави

Требін. І листівки готували, потім їх же роздавали

І у школі, і в селі, щоб дорослі і малі

Знали всі, що первоцвіти, то найперші наші квіти

Їх потрібно доглядати і завжди охороняти.

Сурмило О. А жовтогарячий, що ж він означає?

Коніченко. То наші справи, наші всі серця

Одиноченко. А ще це сонечко привітне і ласкаве

Яке весною всіх нас заставляє

І прибирати, і саджати

Усім, усім допомагати.

Кропивка. Ми посадили квіти навесні

А восени з берізок сквер заклали

Щоб зеленів на радість у селі

Щоб всім на втіху виростали.

Сурмило О. А хто ж вам саджанці дає?

Сурмило В. У нас лісник знайомий є.

Хохуля. Микола Йванович Козлов він зветься

Він має щире й добре серце.

Сурмило О. А жовтий, жовтий що означає?

Требін. Жовтий – це світло і тепло

Ви уявіть, а що б у нас було

Якби тепла і світла враз не стало?

Коніченко. Та зупинись, малу ти не лякай,

А краще тут розповідай

Як ми опале листя прибирали

Все вигрібали й замітали,

Газети потім випускали

Одиноченко. А ще ми жолуді збирали

І ліснику їх віддавали,

Щоб виріс з них новий наш ліс

Тепло і світло, щоб він ніс.

Сурмило О. А про зелений знаю і без вас

І з вами в парк Богданівський ходила

Дуби столітні природа там зростила

Кропивка. Все правильно, хоч ти іще маленька

Допомагала нам ти там жвавенько.

Сурмило В. Дуби ми всі порахували і повністю їх описали

Обхват і висоту, і вік

Ще б знати, що за чоловік

Усі їх там нам посадив?

Хохуля. Цього нам знати не дано.

Требін. Ми про дуби і фільм створили і презентацію, ну просто клас

У Київ і в Полтаву все відправили хай знають там про нас.

Коніченко. Там помітили, хвалили

Даринку грамотою нагородили.

Одиноченко. Ще є в тебе кольори? Подавай ти їх сюди.

Сурмило О. Блакитний ось –

Кропивка. Це проліски і небо

Сурмило О. Ще синій –

Сурмило В. Це вода і джерело, яке цілющим колись було

Його нам треба віднайти й ставок до ладу привести.

Сурмило О. Ще фіолетовий

Хохуля. Він мудрість, зрілість і духовна сила.

(14 – Веселкова)

Понад світом-дивоцвітом веселка іскриться

Будем дбати, шанувати про давні криниці.

Ярославові поради, кобзареве слово

Честь козацької громади, солов’їну мову

Приспів: Хай у кожному серці, наче сонячна мрія/

Заспіває веселка на добро і надію./2р.

Требін. Ми поки що не можемо самі ви­рішити екологічні проблеми нашого невеличкого села.

Коніченко. Але ми звертаємося до дорослих, до представників вла­ди.

Сурмило О. Так ми намагаємося вже зараз внести свій маленький вклад у покращення екології нашого села.

Одиноченко. Ліс і поле, річка й гай,

І квітучий сад-розмай,

І небес блакить

Просять: «Збережіть!

Кропивка. Збережіть нащадкам нас,

Щоб було усе гаразд,

Бо земля – це дім,

Всі, усі живемо в нім».

Сурмило В. Досить осторонь стояти,

Час настав оберігати

Нашу землю, що страждає

Й допомоги в нас благає.

Хохуля. Про усе подбаєм ми,

Про веселки, і громи,

Чистий неба стяг —

Все у нас в руках.

Требін. Хоча вже багато втрачено,

Загублено без вороття.

Красу різновидів страчено,

Але торжествує життя!

Коніченко. Говорять на цілий голос,

Вас просять діти зі школи:

Ти не губи безвинно

Квіткову красу, Людино!

Сурмило О. Нам в цій оселі жити,

Кохати, радіти, творити.

То хай же цвітуть невпинно

Всі. Квіти твої, Україно!

(15 – Добрим будь)

Дощ умив усе довкола, поле й квіти голубі,

Не жалій добра ніколи, все повернеться тобі.

Приспів: Добрим будь, добрим будь,

Вирушай з добром у путь,

Добрим будь, добрим будь,

Посміхнутись не забудь!

А веселка кольорова засвітилась в небесах,

Не жалій добра ніколи, все повернеться назад.

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi