Виступ екологічної бригади 2007 рік
Дійові особи:
Дівчина – Колеснікова Валерія; Хлопець - Савлюк Сергій;
Планета Земля - Отрода Світлана; Мати - Терпай Алла;
Казкар - Гомоля Сергій;
Українці - Тур Оксана, Кропивка Яна;
Газетярі - Савлюк Олексій; Фарасюк Мирослав;
Ведучі-екологи - Маринич Оксана; Шаповал Тетяна;
Тур Ростислав; Григоренко Олександр.
(звучить пісня «Синяя птица»)
Мы в такие шагали дали, что не очень-тои дойдёшь
Мы в засадегодами ждали, невзирая на снеги дождь
Мы в воде ледянойне плачем и в огне почтине горим
Мы охотникиза удачей - птицей цветаультрамарин.
Мы охотникиза удачейптицей цветаультрамарин
Говорят, чтоза эти годы синей птицыпропал и след,
Что в анналахродной природы этой тварив помине нет.
Говорят, чтов дальние страны подалась онанавсегда.
Только я заявляю прямо это полная ерунда.
Только мызаявляем прямо это полнаяерунда.
Синей птицыне стало меньше, просто в светепоследних дней
Слишком многомужчин и женщин стали сдуругонять за ней
И пришлось ейстать осторожной, чтоб свободусвою спасти
И вот теперьпочти невозможно повстречать еёна пути.
И вот теперьпочти невозможно повстречать еёна пути
Стала пуганойптица удачи и не веритлюдским рукам
Да и как ей быть иначе - браконьеры и тут и там.
Подкрадёшься - она обманет, и вот уже навсегда ушла.
И только неботебя поманит, синим взмахомеё крыла.
И только неботебя поманит, синим взмахомеё крыла.
И то-то-только неботебя поманит, синим взмахомеё крыла.
И то-то-только неботебя поманит, синим взмахомеё крыла.
Маринич. На сцені вас вітає радо
Наша шкільна агітбригада.
Григоренко. Бо зараз головне питання –
Екологічне виховання.
Шаповал. Сприяти здійсненню мети –
Планету, Землю, зберегти.
(на сцені дівчина в голубому платті, звучить мелодія до пісні «Есть только миг»)
Всі: Хто ти? Як твоє ім’я?
Отрода. Моє ім’я – Земля. Вік – чотири з половиною мільярди років. Місце народження – Сонячна система. Моя адреса: третя орбіта.
Я – одна планета-сад
В цьому космосі безкраїм.
Тільки тут ліси шумлять,
Тільки тут птахи співають.
На одній мені ростуть
Звабні кетяги калини.
На мені одній живуть
Птахи, звірі і людина.
Савлюк О. «Богданівські новини!», «Богданівські новини!»
Фарасюк М. Купуйте! Читайте!
Наших знайте!
Савлюк О. Від нашого села до вас не далеко й не близько.
Фарасюк М. З джерел у ріки ллються води.
І ти таким шляхом спіши:
Савлюк О. Від екології природи –
До екології душі.
Фарасюк М. Купуйте! Читайте!
Наших знайте!
Савлюк О. Наш екогурток «Дзвіночок» зоветься
Корінчики пустим до вашого серця.
Фарасюк М. Панове журі! Балів ви не шкодуйте
І саме за бали газету купуйте!
Савлюк О. Цей номер, повірте, є ексклюзивний.
Ну ж бо, хто більше? Хто самий активний?
Фарасюк М. Купуйте! Читайте!
Наших знайте!
(вибігають у зал і роздають газети)
Тур Р. Ну от, здається приїхали… Не розумію, що не так? І познайомилися і привіталися? І навіть газети всі продали, а журі не реагує.
Маринич. Як?
Тур Р. Ну, не аплодує і навіть не посміхається, а просто сидить і дивиться.
Маринич. А що на нас дивитися, ось вони ми!
Савлюк О. Послухайте мене! Ну, послухайте! Я щойно дізнався, що для того, щоб перемогти, потрібно десять разів заспівати фінальну пісню, і щоб було багато-багато яскравих плакатів.
(Всі піднімають білі ватмани-плакати)
Шаповал. Значить (оглядається), кажеш, багато яскравих?
Савлюк О. Так! Так!
Григоренко. Адже світ такий різнобарвний! І для когось оберігати цей дивосвіт – стало справою життя.
Тур Р. А хтось тільки розпочинає цю справу, як і ми, з чистого листка.
(Отрода С. - звучить пісня на мелодію «Завируха», на слові «білий» піднімають білі плакати-ватмани)
Білий цвіт, білий день, білий слід, білий світ.
Хтось тихенько у серце постукав,
Попросив: «Відчини і послухай!
Я Земля, я іду до людей,
Я Земля, я іду до людей!
Зупинись на хвилинку, послухай:
Сипле з білих вишень завірюха,
Білий сад білить душі людей,
Білить душі людей».
Білий птах, білий дім, білий рік, білий вік.
Двадцять перший тихенько ступає.
Що попереду людство чекає?
І який ми залишимо слід?
І який ми залишимо слід?
«Що попереду всіх нас чекає?» -
Біла хмарка в лелеки питає.
І чекає на відповідь світ.
Білий світ.
Маринич. Дивіться, яку я квітку знайшла.
Тур. Дійсно квітка. Якась вона дивна, різнокольорова…
Григоренко. Десь я таку вже зустрічав, начебто…
Ющенко. Ой?! Зустрічав?!
Григоренко. Ну, читав про неї. Дай подивитись! (торкається пелюстки)
Маринич. Не дам, зламаєш!
Тур. Припиніть, а ну дайте квітку сюди! Ну от, уже зламали!
Григоренко. І нічого особливого не трапилося, тільки одна пелюстка відірвалась. То не біда, була квітка із родини розоцвітих і вмить стала з родини хрестоцвітих. (поправляє пелюстки)
Тур. Теж мені, Ліней доморощений! Кажу, віддай-но сюди квітку!
Ющенко. Ой, хлопці, здається я згадала, це ж квітка з казки, пам’ятаєте? (бере пелюстку, що відірвалася)
Маринич. Так, так і я згадала.
Ти пелюстка чарівна,
З казки дивної прийшла!
Тож полинь за небосхил,
До зірок і до світил.
Лети з півночі на схід,
Через захід, без доріг,
Завертай до нас на південь
Й клич у гості друзів всіх.
Як припинеш свій політ,
Нам відкрий ти Дивосвіт.
(звучить мелодія «В гостях у казки», з’являється Казкар)
Гомоля. Вірте чи не вірте, а жив собі на світі учень Сергій. Він себе не мучив: учив уроки абияк, погуляти був мастак. М’яча ганяв, траву топтав, до всього іншого діла не мав. Та якось днини сталася причина: закохалась раптом мамина дитина. В неї ж, як шафран лице. І струнка, мов деревце. Сказати одним словом – екологічно здорова.
(з’являються Дівчина і Хлопець)
Савлюк С. На тебе, моя дівчино,
Я б дивився до загину!
М’яч на тебе б проміняв,
Ще й комп’ютера додав!
Колеснікова. То дурниці – не дари!
Їх собі, як хоч, бери.
Якщо ж хочеш догодити,
Роздобудь мені води!
Щоб вода ота текла
Із живого джерела,
Щоб у ній, як у свічаді,
Видна всі земля була!
Гомоля. Йде Сергій додому, сльози ллє додолу.
(Хлопець і мама)
Терпай. Чом сердитий, як їжак?
Чи у школі щось не так?
Чи погано пообідав?
Чи поспав, бува не так?
Савлюк С. Та яка вже там їда?
В мене інша є біда:
Закохався у дівицю,
Їй пече якась водиця.
Терпай. Не сумуй же, мій синок,
Хутко скличемо гурток,
Обійдемо все село
І знайдемо джерело!
Гомоля. І на ранок наш загін всі зібрались як один. По степах наших блукають, джерело оте шукають. Та ось знаходять і руки розводять. Джерело в яру, заплуталось у траву, землею засипане – ледве дихає. Упорядкували джерело і води напитися воно дало.
(Хлопець і Дівчина)
Савлюк С. Вчора ти хотіла пити,
Тож зумів я догодити!
Від любові ожило
Богданівське джерело!
Степу буде легше жити,
Яр зумів я зупинити!
До героя ти авжеж
На побачення прийдеш?
Колеснікова В. Якщо й справді те зробив,
Джерельце вже оживив,
То знайди ще й первоцвіти,
Це вже буде диво з див!
(Хлопець і дівчина)
Терпай. Ти чого надувсь, як сич?
І від їжі верниш лич?
Вже й води тобі добули,
Та кажи, у чому річ?
Савлюк С. Та тепер моя біда
Вдвоє більша, ніж вода.
Забажала первоцвітів
Вередлива молода.
Де ж я буду їх шукати,
Як не знаю навіть звати?
Доведеться мені, мабуть,
З туги, мамо, пропадати!
Терпай. Ти ж, синок, не зовсім пень,
Тож, як прийде новий день,
Миттю мчи в бібліотеку,
Наче молодий олень.
Там є книга, знають діти,
Зібрані в ній чудо-квіти,
Книга та Червона зветься,
Заспокоїть тобі серце.
Гомоля. Книга хлопцеві сказала, які квіти заховала. Не знати, щоб то було, а допомогло джерело: землю щедро напувало, життя квітам дарувало. Випрямив тендітний стан на очах у всіх шафран, закружляли в танці мушки біля ніжної брандушки. Всіх тюльпан охороняв, листя мов списи підняв. Ось і квітка розцвіла. У наш степ весна прийшла.
Ох, і хлопець, молодець!
Ключ до всіх знайде сердець!
Тільки будемо спокійні,
Як всьому буде вінець.
Казку можна завершити,
Тільки ж правди ніде діти,
Що дорослих важко вчити
В домі ріднім не смітити.
Де ж хороший взять кінець?
Ось біди новий гінець.
(пісня на мотив «Ваше благородие»)
Слухайте, панове, про земну поверхню,
Та, мені здається, оболонку верхню, -
Як її порили, - Господи прости.
Треба залатати, в норму привести.
А сміття позбутися? Теж-таки питання.
На землі залишиться ластівка остання.
Ось вам переробка, не втрачайте шанс.
Це - єдиний виданий на життя аванс.
Є у вас ще живність, зважте на відлигу.
Почекайте з записом у Червону Книгу.
Створюйте їй парки чи зоосади,
Щоб з чистою совістю вам прийти туди.
(на сцені всі учасники передають глобус)
Савлюк О. Що ж це сталося з нами, люди?
Маринич. Це ж як так, то нічого не буде.
Тур. Ні річок, ні гаїв, ні криниць,
Колеснікова. Ні комах, ані звірів, ні птиць.
Гомоля. Ані квітів, ні трав, ні повітря.
Ні людей!!! Хоч тепер вже – повірте.
Тур О. Зупинімось – останній є шанс,
Оглянімось – благаємо вас.
Кропивка Я. Все задумано мудро в природі,
Жити всьому у мирі і в згоді.
Савлюк С. Річка хай куди хоче тече,
Пташеняті підставим плече.
Терпай. Як зрубаємо дерево – вмить
Поспішаймо хоч два посадить.
Григоренко. Як асфальт – то не через калину,
Джерельце – хай не знає зупину.
Шаповал. Полюбімо природу палко,
Не топчімо ногами фіалку…
Фарасюк М. Як розоримо світ оцей вщерть,
Вирок нам без війни буде смерть.
Отрода С. Зупинімось – останній є шанс.
Ця планета не тільки для нас!
(Планета Земля високо підносить над головою глобус)
Кропивка. Я родом звідти, де співають села,
Де танцями розгойдані мости.
Скажу я гордо, що я маю право
На цій землі і жити, і рости.
Тур О. Тут жайвір в полі служить охоронцем,
Природа рідна смуток розбива.
Тут у Богданівці під теплим сонцем
Лелека у дворі гніздо звива.
Кропивка. Яке це щастя вранці прокидатись
І чути ніжний голос солов’я.
Росинкою сріблястою вмиватись,
І всім кричати – «Це моя Земля!»
(Кропивка Я., Тур О. - пісня на мотив «Одна калина»)
Ти людина в світі, знай,
Про свої обов’язки завжди пам’ятай.
Будь же символом добра,
Не бажай нікому горя, бід і зла.
Приспів: За вчинки всі відповідай
І про природу пильно бдай,
Бо у майбутнє впевнено ідем.
Одна країна є у нас.
Про неї дбай ти повсякчас,
Дорогу щастя разом віднайдем.
Дню ти кожному радій,
Злагоду і мудрість у душу посій.
Україну захищай,
Бо це твій коханий і чудовий край.