Виступ екологічної бригади 2007 рік

Дійові особи:

Дівчина – Колеснікова Валерія; Хлопець - Савлюк Сергій;

Планета Земля - Отрода Світлана; Мати - Терпай Алла;

Казкар - Гомоля Сергій;

Українці - Тур Оксана, Кропивка Яна;

Газетярі - Савлюк Олексій; Фарасюк Мирослав;

Ведучі-екологи - Маринич Оксана; Шаповал Тетяна;

Тур Ростислав; Григоренко Олександр.

(звучить пісня «Синяя птица»)

Мы в такие шагали дали, что не очень-тои дойдёшь

Мы в засадегодами ждали, невзирая на снеги дождь

Мы в воде ледянойне плачем и в огне почтине горим

Мы охотникиза удачей - птицей цветаультрамарин.

Мы охотникиза удачейптицей цветаультрамарин

Говорят, чтоза эти годы синей птицыпропал и след,

Что в анналахродной природы этой тварив помине нет.

Говорят, чтов дальние страны подалась онанавсегда.

Только я заявляю прямо это полная ерунда.

Только мызаявляем прямо это полнаяерунда.

Синей птицыне стало меньше, просто в светепоследних дней

Слишком многомужчин и женщин стали сдуругонять за ней

И пришлось ейстать осторожной, чтоб свободусвою спасти

И вот теперьпочти невозможно повстречать еёна пути.

И вот теперьпочти невозможно повстречать еёна пути

Стала пуганойптица удачи и не веритлюдским рукам

Да и как ей быть иначе - браконьеры и тут и там.

Подкрадёшься - она обманет, и вот уже навсегда ушла.

И только неботебя поманит, синим взмахомеё крыла.

И только неботебя поманит, синим взмахомеё крыла.

И то-то-только неботебя поманит, синим взмахомеё крыла.

И то-то-только неботебя поманит, синим взмахомеё крыла.

Маринич. На сцені вас вітає радо

Наша шкільна агітбригада.

Григоренко. Бо зараз головне питання –

Екологічне виховання.

Шаповал. Сприяти здійсненню мети –

Планету, Землю, зберегти.

(на сцені дівчина в голубому платті, звучить мелодія до пісні «Есть только миг»)

Всі: Хто ти? Як твоє ім’я?

Отрода. Моє ім’я – Земля. Вік – чотири з половиною мільярди років. Місце народження – Сонячна система. Моя адреса: третя орбіта.

Я – одна планета-сад

В цьому космосі безкраїм.

Тільки тут ліси шумлять,

Тільки тут птахи співають.

На одній мені ростуть

Звабні кетяги калини.

На мені одній живуть

Птахи, звірі і людина.

Савлюк О. «Богданівські новини!», «Богданівські новини!»

Фарасюк М. Купуйте! Читайте!

Наших знайте!

Савлюк О. Від нашого села до вас не далеко й не близько.

Фарасюк М. З джерел у ріки ллються води.

І ти таким шляхом спіши:

Савлюк О. Від екології природи –

До екології душі.

Фарасюк М. Купуйте! Читайте!

Наших знайте!

Савлюк О. Наш екогурток «Дзвіночок» зоветься

Корінчики пустим до вашого серця.

Фарасюк М. Панове журі! Балів ви не шкодуйте

І саме за бали газету купуйте!

Савлюк О. Цей номер, повірте, є ексклюзивний.

Ну ж бо, хто більше? Хто самий активний?

Фарасюк М. Купуйте! Читайте!

Наших знайте!

(вибігають у зал і роздають газети)

Тур Р. Ну от, здається приїхали… Не розумію, що не так? І познайомилися і привіталися? І навіть газети всі продали, а журі не реагує.

Маринич. Як?

Тур Р. Ну, не аплодує і навіть не посміхається, а просто сидить і дивиться.

Маринич. А що на нас дивитися, ось вони ми!

Савлюк О. Послухайте мене! Ну, послухайте! Я щойно дізнався, що для того, щоб перемогти, потрібно десять разів заспівати фінальну пісню, і щоб було багато-багато яскравих плакатів.

(Всі піднімають білі ватмани-плакати)

Шаповал. Значить (оглядається), кажеш, багато яскравих?

Савлюк О. Так! Так!

Григоренко. Адже світ такий різнобарвний! І для когось оберігати цей дивосвіт – стало справою життя.

Тур Р. А хтось тільки розпочинає цю справу, як і ми, з чистого листка.

(Отрода С. - звучить пісня на мелодію «Завируха», на слові «білий» піднімають білі плакати-ватмани)

Білий цвіт, білий день, білий слід, білий світ.

Хтось тихенько у серце постукав,

Попросив: «Відчини і послухай!

Я Земля, я іду до людей,

Я Земля, я іду до людей!

Зупинись на хвилинку, послухай:

Сипле з білих вишень завірюха,

Білий сад білить душі людей,

Білить душі людей».

Білий птах, білий дім, білий рік, білий вік.

Двадцять перший тихенько ступає.

Що попереду людство чекає?

І який ми залишимо слід?

І який ми залишимо слід?

«Що попереду всіх нас чекає?» -

Біла хмарка в лелеки питає.

І чекає на відповідь світ.

Білий світ.

Маринич. Дивіться, яку я квітку знайшла.

Тур. Дійсно квітка. Якась вона дивна, різнокольорова…

Григоренко. Десь я таку вже зустрічав, начебто…

Ющенко. Ой?! Зустрічав?!

Григоренко. Ну, читав про неї. Дай подивитись! (торкається пелюстки)

Маринич. Не дам, зламаєш!

Тур. Припиніть, а ну дайте квітку сюди! Ну от, уже зламали!

Григоренко. І нічого особливого не трапилося, тільки одна пелюстка відірвалась. То не біда, була квітка із родини розоцвітих і вмить стала з родини хрестоцвітих. (поправляє пелюстки)

Тур. Теж мені, Ліней доморощений! Кажу, віддай-но сюди квітку!

Ющенко. Ой, хлопці, здається я згадала, це ж квітка з казки, пам’ятаєте? (бере пелюстку, що відірвалася)

Маринич. Так, так і я згадала.

Ти пелюстка чарівна,

З казки дивної прийшла!

Тож полинь за небосхил,

До зірок і до світил.

Лети з півночі на схід,

Через захід, без доріг,

Завертай до нас на південь

Й клич у гості друзів всіх.

Як припинеш свій політ,

Нам відкрий ти Дивосвіт.

(звучить мелодія «В гостях у казки», з’являється Казкар)

Гомоля. Вірте чи не вірте, а жив собі на світі учень Сергій. Він себе не мучив: учив уроки абияк, погуляти був мастак. М’яча ганяв, траву топтав, до всього іншого діла не мав. Та якось днини сталася причина: закохалась раптом мамина дитина. В неї ж, як шафран лице. І струнка, мов деревце. Сказати одним словом – екологічно здорова.

(з’являються Дівчина і Хлопець)

Савлюк С. На тебе, моя дівчино,

Я б дивився до загину!

М’яч на тебе б проміняв,

Ще й комп’ютера додав!

Колеснікова. То дурниці – не дари!

Їх собі, як хоч, бери.

Якщо ж хочеш догодити,

Роздобудь мені води!

Щоб вода ота текла

Із живого джерела,

Щоб у ній, як у свічаді,

Видна всі земля була!

Гомоля. Йде Сергій додому, сльози ллє додолу.

(Хлопець і мама)

Терпай. Чом сердитий, як їжак?

Чи у школі щось не так?

Чи погано пообідав?

Чи поспав, бува не так?

Савлюк С. Та яка вже там їда?

В мене інша є біда:

Закохався у дівицю,

Їй пече якась водиця.

Терпай. Не сумуй же, мій синок,

Хутко скличемо гурток,

Обійдемо все село

І знайдемо джерело!

Гомоля. І на ранок наш загін всі зібрались як один. По степах наших блукають, джерело оте шукають. Та ось знаходять і руки розводять. Джерело в яру, заплуталось у траву, землею засипане – ледве дихає. Упорядкували джерело і води напитися воно дало.

(Хлопець і Дівчина)

Савлюк С. Вчора ти хотіла пити,

Тож зумів я догодити!

Від любові ожило

Богданівське джерело!

Степу буде легше жити,

Яр зумів я зупинити!

До героя ти авжеж

На побачення прийдеш?

Колеснікова В. Якщо й справді те зробив,

Джерельце вже оживив,

То знайди ще й первоцвіти,

Це вже буде диво з див!

(Хлопець і дівчина)

Терпай. Ти чого надувсь, як сич?

І від їжі верниш лич?

Вже й води тобі добули,

Та кажи, у чому річ?

Савлюк С. Та тепер моя біда

Вдвоє більша, ніж вода.

Забажала первоцвітів

Вередлива молода.

Де ж я буду їх шукати,

Як не знаю навіть звати?

Доведеться мені, мабуть,

З туги, мамо, пропадати!

Терпай. Ти ж, синок, не зовсім пень,

Тож, як прийде новий день,

Миттю мчи в бібліотеку,

Наче молодий олень.

Там є книга, знають діти,

Зібрані в ній чудо-квіти,

Книга та Червона зветься,

Заспокоїть тобі серце.

Гомоля. Книга хлопцеві сказала, які квіти заховала. Не знати, щоб то було, а допомогло джерело: землю щедро напувало, життя квітам дарувало. Випрямив тендітний стан на очах у всіх шафран, закружляли в танці мушки біля ніжної брандушки. Всіх тюльпан охороняв, листя мов списи підняв. Ось і квітка розцвіла. У наш степ весна прийшла.

Ох, і хлопець, молодець!

Ключ до всіх знайде сердець!

Тільки будемо спокійні,

Як всьому буде вінець.

Казку можна завершити,

Тільки ж правди ніде діти,

Що дорослих важко вчити

В домі ріднім не смітити.

Де ж хороший взять кінець?

Ось біди новий гінець.

(пісня на мотив «Ваше благородие»)

Слухайте, панове, про земну поверхню,

Та, мені здається, оболонку верхню, -

Як її порили, - Господи прости.

Треба залатати, в норму привести.

А сміття позбутися? Теж-таки питання.

На землі залишиться ластівка остання.

Ось вам переробка, не втрачайте шанс.

Це - єдиний виданий на життя аванс.

Є у вас ще живність, зважте на відлигу.

Почекайте з записом у Червону Книгу.

Створюйте їй парки чи зоосади,

Щоб з чистою совістю вам прийти туди.

(на сцені всі учасники передають глобус)

Савлюк О. Що ж це сталося з нами, люди?

Маринич. Це ж як так, то нічого не буде.

Тур. Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Колеснікова. Ні комах, ані звірів, ні птиць.

Гомоля. Ані квітів, ні трав, ні повітря.

Ні людей!!! Хоч тепер вже – повірте.

Тур О. Зупинімось – останній є шанс,

Оглянімось – благаємо вас.

Кропивка Я. Все задумано мудро в природі,

Жити всьому у мирі і в згоді.

Савлюк С. Річка хай куди хоче тече,

Пташеняті підставим плече.

Терпай. Як зрубаємо дерево – вмить

Поспішаймо хоч два посадить.

Григоренко. Як асфальт – то не через калину,

Джерельце – хай не знає зупину.

Шаповал. Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку…

Фарасюк М. Як розоримо світ оцей вщерть,

Вирок нам без війни буде смерть.

Отрода С. Зупинімось – останній є шанс.

Ця планета не тільки для нас!

(Планета Земля високо підносить над головою глобус)

Кропивка. Я родом звідти, де співають села,

Де танцями розгойдані мости.

Скажу я гордо, що я маю право

На цій землі і жити, і рости.

Тур О. Тут жайвір в полі служить охоронцем,

Природа рідна смуток розбива.

Тут у Богданівці під теплим сонцем

Лелека у дворі гніздо звива.

Кропивка. Яке це щастя вранці прокидатись

І чути ніжний голос солов’я.

Росинкою сріблястою вмиватись,

І всім кричати – «Це моя Земля!»

(Кропивка Я., Тур О. - пісня на мотив «Одна калина»)

Ти людина в світі, знай,

Про свої обов’язки завжди пам’ятай.

Будь же символом добра,

Не бажай нікому горя, бід і зла.

Приспів: За вчинки всі відповідай

І про природу пильно бдай,

Бо у майбутнє впевнено ідем.

Одна країна є у нас.

Про неї дбай ти повсякчас,

Дорогу щастя разом віднайдем.

Дню ти кожному радій,

Злагоду і мудрість у душу посій.

Україну захищай,

Бо це твій коханий і чудовий край.

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi